Бердянськ у серці назавжди
Бердянськ – файне українське
місто. Та що для нас Бердянськ? Лише місце проживання чи рідне Місто? Що літа
до нас приїжджають сотні, тисячі туристів з всієї України. Море неначе манить
усіх своїм теплом і красою, спекотним літнім вітерцем. А вистави хмарок у небі,
а весняні концерти, дощі, сніги, вітри, морські хвилі, що заспокоюють душу,
рідна земля…
Ми часто не зважаємо на це, не
замислюємося над тим, що все це – частина нашого життя. Та й що там частина,
усе життя! Часто вважаємо вітри, морози, шторми проблемами, але ж це – природа
рідного Бердянська!
Колись, дуже – дуже давно, у сиву
давнину, коли не було ще ні дерев, ні квітів, навіть світу не було, хтось
задумав створити таке місце, де усім було б добре. Спочатку цей хтось розділив
певну частину простору на Небо і Землю, створив сушу й водойми. Йому було сумно
одному, і створив він Тварин і Людей, дав їм життя і став правити ними. Так
правити, щоб ніхто не відчував себе самотнім, не відчував несправедливості до
себе та інших. Але, на жаль, як би цього не хотілося, були істоти, що не бажали
коритися й діяли самостійно, без відома того, хто відділив Небо і Землю. І
почали вони руйнувати все навкруги. Та не довго це тривало: все дійшло до
відома правителя. Звісно, був шанс на виправлення, але…руйнування досягло нечуваних розмірів.
На все своє покарання. Перетворив Справедливий
цих істот на морські бурхливі хвилі, що омивали теплий бердянський
берег. Напевно цікаво,чому саме6 цей берег?! Тому, що місцеві черпали пісок
дорогоцінний, з творення не людського, Величної Коси Бердянської, і руйнувалася
Велична. Та й хвилі не зупинялися…
Які б не були проблеми й негоди, це
– наш Край і Рай, і ми маємо берегти його, хоча б для себе.
Бердянськ у моєму серці назавжди.
Кізілова Дар’я Олександрівна,
13 років, 8 клас. Підготувала Олена Олександрівна Слободянюк.
Немає коментарів:
Дописати коментар